У Польщі офіційно підтвердили перший випадок інфікування мавпячою віспою.
Раніше ВООЗ повідомила про непов’язані між собою спалахи мавпячої віспи у 12 країнах, які знаходяться поза межами Африканського континенту — природного місця поширення хвороби. Інфіковані не подорожували до країн Африки й не мали контакту з новоприбулими, а втім, заразилися вірусом.
Що викликає хворобу?
До цього часу мавпяча віспа була рідкісним захворюванням, викликаним вірусом роду Orthopoxvirus, до якого також входять віруси натуральної та коров’ячої віспи. Мавпяча віспа передається від гризунів до людини або від людини до людини, але захворювання отримало назву через те, що у 1958 році вперше його виявили у лабораторних мавп. У 1970 році медики зафіксували перший випадок мавпячої віспи у людини в Демократичній Республіці Конго.
Вірус переважно поширений у Західній та Центральній Африці, а втім, трапляється по всій території континенту, навіть були поодинокі випадки в США, Ізраїлі, Великій Британії та Сингапурі.
Які симптоми?
За клінічною картиною мавпяча віспа є "полегшеною версією" звичайної. Основна відмінність мавпячої полягає в тому, що вона викликає набряк лімфатичних вузлів.
Інкубаційний період захворювання — часу з моменту зараження до проявів перших симптомів — становить від 7 до 14 днів.
Перші симптоми:
- головний біль;
- біль у м’язах та спині;
- збільшення лімфатичних вузлів;
- лихоманка й озноб;
- надмірна втомлюваність.
На третій день після початку лихоманки у людини з’являється висип на обличчі, який поступово поширюється на інші частини тіла. Протягом прогресування хвороби висипи перетворюються на наповнені рідиною вузлики, які наприкінці інфекції перероджуються в струпи — сухі кірки на поверхні шкіри. Хвороба може тривати від 2 до 4 тижнів. Помирає кожен десятий інфікований.
Як поширюється інфекція?
Вірус передається при вдиханні великих крапель слини під час тісного контакту обличчя до обличчя, при взаємодії з рідинами хворого або зараженими речами. У тіло вірус проникає через пошкодження на шкірі, а також слизові оболонки очей, рота чи носа.
Від тварини людина може інфікуватися при укусах або подряпинах, а також через приготування м’яса зараженої дичини.
Чи можлива профілактика?
Наразі не було потреби спеціально розробляти вакцину проти вірусу мавпячої віспи, адже хвороба не була достатньо масовою. Втім, за даними Національної медичної бібліотеки США, щеплення від звичайної віспи може надійно захистити людину і від мавпячої. Більшість із народжених у Радянському Союзі українців вакцинувалися у ранньому дитинстві, тому вони захищені від інфекції.
Гігієна рук, уникання контактів із рідинами та речами особистого вжитку хворого допоможе попередити зараження.
Як лікується мавпяча віспа?
Наразі проти хвороби не існує спеціально розробленої терапії. Спеціалісти Центру з попередження та контролю інфекційних захворювань США радять використовувати противірусні препарати та імуноглобулін віспи корів, аби стабілізувати стан пацієнтів і пришвидшити одужання.
Читайте також:
- На рубежі активації та пригнічення: як війна впливає на імунітет людини;
- Чи загрожує світові нова пандемія.
Епідеміологи почали бити на сполох через те, що протягом останнього тижня кількість виявлених випадків за межами Африки перевищила число діагностованих пацієнтів за період з 1970 по 2021 рік. Утім, Джей Хупер, епідеміолог із Медичного науково-дослідного інституту інфекційних захворювань армії США, вважає, що у світі не буде нової пандемії, оскільки вірус мавп'ячої віспи не передається від людини до людини так легко, як SARS-CoV-2.
Мавп’яча віспа поширюється через тісний контакт із рідинами хворого, наприклад, слиною, тоді як SARS-CoV-2 може передаватися повітряно-крапельним шляхом. Тому хворий на мавп’ячу віспу може заразити набагато менше людей, порівняно із хворим на коронавірус. Ба більше, віруси мавп'ячої та звичайної віспи подібні. Проти останнього вже розроблене лікування та ефективні вакцини, що значно полегшить і пришвидшить розробку стратегії боротьби із хворобою.
