Терапевтичне

Автор: miclesap_hospit  :  Рубрика: - Терапевтичне

Терапевтичне відділення розташовано в терапевтичному корпусі на за адресою:

вул. Грушевського, 12, тел. – 2-

Завідуюча відділенням: Дзюбак Богдан

У відділенні працює 3 лікарі: лікар-кардіолог вищої кваліфікаційної категорії, гастроентеролог – першої кваліфікаційної категорії, кардіолог – спеціаліст та терапевт спеціаліст, середнього медперсоналу – 9 чоловік, з них 5 осіб має вищу кваліфікаційну категорію, 1 особа має першу кваліфікаційну категорію та 1 особа має другу кваліфікаційну категорію, молодшого медперсоналу працює 16 чоловік.

На даний час запрошуємо на роботу лікаря з надання невідкладної цілодобової медичної допомоги та медичних сестер – 4 ставки сестер медичних (палатних).

Терапевтичне відділення оснащене усім необхідним оновленим м’яким та твердим медичним інвентарем, системою екстреної кнопки виклику медичного персоналу, оновленим сучасним медичним обладнанням. Приміщення відділення відповідає усім санітарно-гігієнічним нормам. Палати для хворих на 2-3 ліжка, є палата з покращеними умовами перебування.

Для обстеження хворих в роботі використовується добовий монітор АТ та холтер ЕКГ.

При необхідності хворі направляються на консультацію та лікування в обласну лікарню, обласний кардіодиспансер, обласний тубдиспансер, торакопульманологічний центр,

Щороку у відділенні лікується більше _____ хворих.

Педіатричне

Автор: miclesap_hospit  :  Рубрика: - Педіатричне

Розгорнуто на 30 ліжок, за адресою: вул. Гушевського, 12

Телефон: – 2-

Завідувач відділенням: – лікар-педіатр вищої категорії

Педіатричне відділення має у своєму підрозділі: відділення молодшого дитинства та відділення старшого дитинства. Медична допомога надається дітям від 0 до 18 років включно.

У відділенні молодшого дитинства є: 4 ліжка для надання медичної допомоги новонародженим дітям та з патологією періоду новонародженості. Відділення молодшого дитинства: має 12 боксів та одну окрему палату. Кожен бокс окремо для однієї дитини та мами, оснащений: ліжко для дитини, матері, пеленальний столик, при ліжкова тумбочка, централізоване водопостачання. Відділення старшого дитинства розраховано на 17-20 ліжок, де знаходиться 7 палат 2-х місцевих, для перебування дитини з матір’ю з 3 до 6 років, та 2 палати на 4 ліжка, для дітей старшого віку. У відділенні є кімната для підігріву та приготування їжі для дітей до 1 року та їдальня з 3-х разовим харчуванням для дітей старшого віку. Працюють два холодильники для зберігання їжі.

У відділенні проводиться лікування дітей із захворюваннями:

Дихальної системи;
Лор патології;
3ахворювання серцево-судинної системи;
3ахворювання сечовивідної системи;
Хр. захворювання шлунково-кишкового тракту;
3ахворювання нервової системи;
3ахворювання періоду новонародженості та молодшого віку.
У відділенні проводяться консультації дитячими спеціалістами: кардіологом, отоларингологом.

Лабораторні методи дослідження:

-загально-клінічні аналізи крові, сечі, калу на гельмінти та копрограму;

-біохімічні ан. Крові: ревмопроби, білірубін, сечовина, креатинін;

-К-логічні обстеження: ОГК, ППН, черепу;

-УЗО ОЧП, нирок, сечового міхура, щитовидної залози.

У відділенні працює фізіотерапевтичний кабінет, де відпускаються:

інгаляції, електрофорез, фонофорез, КУФ,УВЧ, ультразвук, фітотерапія.

В кабінеті реабілітації проводяться: масаж, лікувальна фізкультура, заняття на дошці Євменова.

Лікарські призначення виконуються медичними сестрами, серед яких-5 мають вищу категорію.

Неврологічне

Автор: miclesap_hospit  :  Рубрика: - Неврологічне

Неврологічне відділення розташовано в терапевтичному корпусі на І – поверсі за адресою:

вул. Грушевського, 12, тел. – 2-

Завідувач відділенням: , лікар вищої кваліфікаційної категорії.

Неврологічне відділення знаходиться у ЦРЛ для лікування хворих з патологією нервової системи.

У відділенні працює ще два лікарі – невропатологи. У травні 2017 року неврологічне відділення переведене в нове приміщення європейського зразка. Відділення розраховане на 30 ліжок. Всі палати двомісні, також є палати підвищеної комфортності . Відділення оснащене новим м’яким та твердим інвентарем, в кожній палаті є холодильник і нові меблі. Всі ліжко-місця оснащенні кнопкою екстреного виклику медичного персоналу, підведений кисень. У відділенні є кабінет лікувальної фізкультури та масажу, апарат ЄКГ та глюкометр. В роботі для діагностичного процесу є апарат УЗДГ- судин головного мозку, ЕЕГ,ЕХО ЕГ, РЕГ. При необхідності проводиться КТ, МРТ, обстеження електрокардіографії на базі обласної лікарні .

Хворим неврологічного відділення проводяться клінічні та біохімічні аналізи, рентген обстеження, консультації суміжних спеціалістів. Лікування хворих проводяться згідно протоколів надання медичної допомоги. У Васильківському районі працює відділення відновного лікування на ____ ліжок, де проходять хворі реабілітацію – судинні хвороби та хвороби периферійної судинної системи.

В комплексному лікуванні неврологічних хворих широко використовуються фізіотерапевтичні методи лікування. У поліклінічному відділенні ЦРЛ надається амбулаторна медична допомога лікарями-невропатологами. При необхідності проводяться лікування неврологічних хворих в денному стаціонарі.

Гінеколочічне

Автор: miclesap_hospit  :  Рубрика: - Гінеколочічне

Гінекологічне відділення розгорнуто на __ ліжок за адресою

вул. Грушевського, 12, тел. 2-

Завідуючий відділенням: – лікар акушер-гінеколог вищої категорії

Гінекологічне відділення являється структурним підрозділом ЦРЛ., що надає цілодобову медичну допомогу жіночому населенню міста та району. Відділення розраховано на ___ ліжок, сучасно відремонтовано. В структурі відділення наявно ___ палат для гінекологічних хворих, міні операційна, санітарний блок та інші маніпуляційні кабінети.

У відділенні надається планова та екстренна допомога хворим з гінекологічними захворюваннями. Лікарі відділення володіють сучасними методами консервативного та хірургічного лікування.

Гінекологічне відділення являється лікувальним закладом для надання кваліфікованої медичної допомоги вагітним до 22 тижнів вагітності гінекологічним хворим різного віку.

На даний час відділення розраховане на 30 ліжок.

Завідуючий гінекологічним відділенням – __ – лікар акушер-гінеколог вищої категорії. Загальний стаж роботи – років, стаж роботи у відділенні –

В відділенні працює лікар-орденатор вищої категорії – _________ – стаж роботи у відділенні років.

У відділенні працює досвідчений середній персонал, із стажем роботи не менше 5 років. 5 медичних сестер мають вищу кваліфікаційну категорію.

Гінекологічне відділення забезпечене лікарями консультантами: кардіологом, терапевтом, хірургом, неврологом, отолярингологом.

У відділенні проводиться лікування та обстеження вагітних і гінекологічних хворих із слідуючими захворюваннями:

Загрози переривання вагітності;
Раннії гестози;
Вагітність і захворювання нирок;
Доброякісні захворювання матки і придатків;
Захворювання придатків матки;
Інші запальні хвороби органів малого тазу;
Випадання статевих органів у жінок;
Поліпи жіночих статевих органів;
Надмірні, часті та нерегулярні менструації та багато інших.

Лаболаторні методи дослідження:

Загальні клінічні дослідження;
Біохімічні;
R-логічні;
УЗО органів малого тазу і нирок;
ЕКГ.

Матеріально-технічний стан відділення вдповідає сучасному рівню. Медична апаратура в робочому стані та використовується з повним навантаженням.

У відповідності з основними задачами гінекологічне відділення здійснює:

– лікувально-діагностичний процес, використовуючи новітні досягнення науки та техніки;

– систематичне освоєння та запровадження в практику нових ефективних методів діагностики та лікування;

– широкий зв′язок з іншими медичними закладами, такими як КОЦОЗМіД (обласний пологовий будинок);

– інститут педіатрії акушерстрва та гінекології, інститутом рака і Київськими міськими закладами охорони здоров′я.

Анестезіології та інтенсивної терапії

Автор: miclesap_hospit  :  Рубрика: - Анестез та інтен терапії

Відділення анестезіології та інтенсивної терапії розгорнуто за адресою:

вул. Грушевського, 12, тел. – 2-

Завідувач відділенням:

Відділення анестезіології та інтенсивної терапії являється одним із структурних підрозділів стаціонару центральної районної лікарні. Його основна задача-забезпечення безпеки і комфорту при проведенні оперативних втручань та різноманітних інвазивних процедур.

Відділення призначене для надання висококваліфікованої допомоги

Відділення анестезіології та інтенсивної терапії відкрито з ___________ року на базі ЦРЛ. Відділення анестезіології та інтенсивної терапії оснащене сучасним обладнанням для моніторингу: моніторами, які відображують основні параметри серцево-судинної та дихальної систем пацієнта; дихальною апаратурою,що забезпечують адекватну штучну вентиляцію легень, як під час оперативних втручань, так і в післяопераційному періоді.

Хворим з гострими невідкладними станами любої етіології, а також інтенсивної післяопераційної терапії із застосуванням сучасних методів лікування та моніторингу.

Відділення оснащене сучасною апаратурою та функціональним обладнанням,необхідними для роботи з пацієнтами, які знаходяться у важкому стані. Існує цілодобовий пост спостереження медичної сестри. Персонал відділення постійно контролює всі функції організму пацієнта. В будь-який період доби можуть проводитись необхідні лабораторні обстеження.

Анестезіологічна служба використовує інгаляційну, внутрішньовенну, багатокомпонентну анестезію, комбіновану та регіонарні види анестезій. Вид анестезіологічного забезпечення в кожному конкретному випадку, вибирається індивідуально з урахуванням виду оперативного втручання,складності та тривалості планованого знеболення під час оперативних та діагностичних маніпуляцій.

Наркозно-операційний ризик визначається анестезіологом під час попередньої зустрічі з пацієнтом на підставі індивідуальної оцінки психосоматичного статусу, клініко-лабораторних та інструментальних данних, загального стану вітальних функцій. При необхідності призначається попередня консультація суміжних спеціалістів для верифікації діагнозу та оптимізації передопераційної підготовки хворого.

Лікарі, які працюють у відділенні,мають великий досвід роботи у відділенні загальної реанімації багатопрофільної лікарні, володіють необхідними діагностичними методиками та алгоритмами роботи з важкими пацієнтами.

Основний склад відділення:

– завідуюча відділенням, лікар вищої категорії.

– лікар-анестезіолог першої категорії.

– лікар-анестезіолог першої категорії.

– лікар-анестезіолог вищої категорії.

– лікар-анестезіолог, стаж роботи 39 років

– лікар-анестезіолог першої категорії.

– лікар-анестезіолог,стаж роботи 4 роки

Індивідуальний підхід до пацієнтів з урахуванням стану та особливостей, наявність висококваліфікованого лікарського та медсестринського персоналу, можливість забезпечення складних та тривалих оперативних втручань пацієнтам різних вікових категорій, навіть з важкими супутніми захворюваннями – це стандарт роботи відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

Акушерське

Автор: miclesap_hospit  :  Рубрика: - Акушерське

Акушерське відділення на __ ліжок та розташоване за адресою:

вул. Грушевського, 12, тел. –

Завідуючий відділенням: _____, районний акушер-гінеколог

Акушерське відділення ЦРЛ знаходиться на території лікарні в окремій одноповерховій будівлі, яка функціонує з __ року. Відділення забезпечує стаціонарну цілодобову акушерсько-гінекологічну допомогу жінкам Васильківського району та м. Василькова у період вагітності, пологів та післяпологовому періоді, а також термінову допомогу новонародженим дітям.

Лікарський склад відділення :

– лікар акушер-гінеколог вищої категорії;
– лікар неонатолог вища категорія;
– лікар акушер – гінеколог перша категорія;
– лікар – гінеколог першої категорії;
– лікар акушер – гінеколог другої категорії.

Відділення дотримується сучасних перинатальних технологій, партнерських пологів, підтримку грудного вигодовування.

У структурі відділення наявні:

партнерські пологові зали;
одно-, двух-, трьохмісні післяпологові палати сумісного перебування;
палати патології вагітності;
палата інтенсивної терапії новонароджених;
власний акушерський операційний блок;
загальний санітарний блок з душовою кімнатою.

В акушерському відділенні забезпечується належне спостереження та догляд за здоровими та надання спеціалізованої медичної допомоги захворілим та недоношеним новонародженим до переходу в дитячу обласну лікарню.

Акушерське відділення повноцінно забезпечено обладнанням та медикаментами для надання невідкладної допомоги вагітним, новонародженим.

Інфекційне

Автор: miclesap_hospit  :  Рубрика: - Інфекційне

Інфекційне відділення розгорнуто на ___ ліжок за адресою:
Завідувач відділенням:

Основним завданням діяльності інфекційного стаціонару являється:

– проведення лікувально-діагностичної та консультативної допомоги інфекційним хворим , у т.ч. ВІЛ-інфікованим та хворим на СНіД:

– раннє виявлення захворювань, кваліфіковане і в повному обсязі обстеження та лікування хворих, як дорослих так і дітей;

– надання в повному обсязі невідкладної допомоги хворим при гострих захворюваннях;

– направлення хворих на консультацію та лікування в лікувально-профілактичні заклади всіх рівнів.

Інфекційне відділення у своїй роботі використовує лікувальну та діагностичну базу ВЦРЛ. При поступленні в інфекційне відділення колектив зробить все необхідне для всебічного обстеження та лікування хворого.

В відділенні працює кваліфікований медперсонал.

Стаціонарні відділення

Автор: miclesap_hospit  :  Рубрика: Стаціонарні відділення

В Надвірнянський ЦРЛ працює _____ лікарів, з них:

– ___ лікар має вищу кваліфікаційну категорію, що складає – %,

– ___ лікарів – першу кваліфікаційну категорію, що складає – %

– ___ лікарів – другу кваліфікаційну категорію, що складає – %

В структурі стаціонару функціонують відділення:

Терапевтичне
Інфекційне
Хірургічне
Травматологічне
Гінекологічне
Акушерське
Неврологічне
Відновного лікування
Анестезіології та інтенсивної терапії
Педіатричне
Дитяче інфекційне відділення
Дитяче відділення інтенсивної терапії
Центральна районна лікарня має вищу акредитаційну категорію.

На всі види допомоги, що надається в ЦРЛ є ліцензія МОЗ України.

ЗАКОН УКРАЇНИ ” Про доступ до публічної інформації “

Автор: miclesap_hospit  :  Рубрика: Нормативна-правова база
                           sudЗ А К О Н   У К Р А Ї Н И 

                Про доступ до публічної інформації 
  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 32, ст.314 ) 


Цей Закон  визначає  порядок здійснення та забезпечення права 
кожного на  доступ  до  інформації,що знаходиться  у  володінні 
суб'єктів   владних  повноважень,  інших  розпорядників  публічної 
інформації,  визначених цим Законом,  та інформації,  що становить 
суспільний інтерес. 
                   Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

     Стаття 1. Публічна інформація 
     1. Публічна  інформація  -  це відображена та задокументована 
будь-якими засобами та на будь-яких  носіях  інформація,  що  була 
отримана  або  створена  в  процесі  виконання  суб'єктами владних 
повноважень своїх обов'язків,  передбачених чинним законодавством, 
або  яка  знаходиться  у  володінні суб'єктів владних повноважень, 
інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. 
     2. Публічна   інформація   є   відкритою,   крім    випадків, 
встановлених законом. 
     Стаття 2. Мета і сфера дії Закону 
     1. Метою   цього   Закону   є   забезпечення   прозорості  та 
відкритості суб'єктів владних повноважень і  створення  механізмів 
реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. 
     2. Цей  Закон  не  поширюється  на  відносини  щодо отримання 
інформації суб'єктами  владних  повноважень  при  здійсненні  ними 
своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які 
регулюються спеціальним законом. 
     Стаття 3. Гарантії забезпечення права на доступ 
               до публічної інформації 
     1. Право на доступ до публічної інформації гарантується: 
     1) обов'язком    розпорядників    інформації    надавати   та 
оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 
     2) визначенням    розпорядником    інформації     спеціальних 
структурних  підрозділів  або посадових осіб,  які організовують у 
встановленому порядку доступ до  публічної  інформації,  якою  він 
володіє; 
     3) максимальним   спрощенням   процедури  подання  запиту  та 
отримання інформації; 
     4) доступом  до  засідань  колегіальних   суб'єктів   владних 
повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 
     5) здійсненням  парламентського,  громадського  та державного 
контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 
     6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства  про 
доступ до публічної інформації. 
     Стаття 4. Принципи забезпечення доступу до публічної 
               інформації 
     1. Доступ до публічної інформації відповідно до цього  Закону 
здійснюється на принципах: 
     1) прозорості  та  відкритості  діяльності  суб'єктів владних 
повноважень; 
     2) вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, 
встановлених законом; 
     3) рівноправності,  незалежно  від  ознак  раси,  політичних, 
релігійних та інших переконань,  статі,  етнічного та  соціального 
походження,  майнового стану,  місця проживання,  мовних або інших 
ознак. 
             Розділ II. ПОРЯДОК ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ 

     Стаття 5. Забезпечення доступу до інформації 
     1. Доступ до інформації забезпечується шляхом: 
     1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: 
     в офіційних друкованих виданнях; 
     на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; 
     на інформаційних стендах; 
     будь-яким іншим способом; 
     2) надання інформації за запитами на інформацію. 
     Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом 
     1. Інформацією з обмеженим доступом є: 
     1) конфіденційна інформація; 
     2) таємна інформація; 
     3) службова інформація. 
     2. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до 
закону при дотриманні сукупності таких вимог: 
     1) виключно в інтересах національної безпеки,  територіальної 
цілісності  або   громадського   порядку   з   метою   запобігання 
заворушенням  чи  злочинам,  для  охорони здоров'я населення,  для 
захисту  репутації  або  прав   інших   людей,   для   запобігання 
розголошенню   інформації,   одержаної   конфіденційно,   або  для 
підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 
     2) розголошення  інформації  може завдати істотної шкоди  цим 
інтересам; 
     3) шкода   від   оприлюднення   такої   інформації  переважає 
суспільний інтерес в її отриманні. 
     3. Інформація   з   обмеженим   доступом    має    надаватися 
розпорядником   інформації,  якщо  він  правомірно  оприлюднив  її 
раніше. 
     4. Інформація   з   обмеженим   доступом    має    надаватися 
розпорядником   інформації,   якщо   немає  законних  підстав  для 
обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. 
     5. Не  може  бути   обмежено   доступ   до   інформації   про 
розпорядження   бюджетними  коштами,  володіння,  користування  чи 
розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій 
відповідних документів,  умови  отримання  цих  коштів  чи  майна, 
прізвища,  імена,  по  батькові  фізичних  осіб  та   найменування 
юридичних  осіб,  які отримали ці кошти або майно.  При дотриманні 
вимог,  передбачених  частиною  другою  цієї   статті,   зазначене 
положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання 
такої  інформації  може  завдати  шкоди   інтересам   національної 
безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. 
     6. Не  належать до інформації з обмеженим доступом декларації 
про доходи осіб та членів їхніх сімей, які: 
     1) претендують на  зайняття  чи  займають  виборну  посаду  в 
органах влади; 
     2) обіймають  посаду  державного службовця,  службовця органу 
місцевого самоврядування першої або другої категорії. 
     7. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо 
документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення 
надається інформація, доступ до якої необмежений. 
     Стаття 7. Конфіденційна інформація 
     1. Конфіденційна інформація  -  інформація,  доступ  до  якої 
обмежено  фізичною  або  юридичною особою,  крім суб'єктів владних 
повноважень,  та яка може поширюватися у визначеному ними  порядку 
за  їхнім  бажанням відповідно до передбачених ними умов.  Не може 
бути віднесена до конфіденційної інформація,  зазначена в  частині 
першій і другій статті 13 цього Закону. 
     2. Розпорядники інформації,  визначені частиною першою статті 
13 цього Закону,  які володіють конфіденційною інформацією, можуть 
поширювати  її  лише  за  згодою  осіб,  які  обмежили  доступ  до 
інформації, а за  відсутності  такої  згоди  -  лише  в  інтересах 
національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. 
     Стаття 8. Таємна інформація 
     1. Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується 
відповідно до частини другої статті 6 цього  Закону,  розголошення 
якої  може  завдати  шкоди особі,  суспільству і державі.  Таємною 
визнається   інформація,   яка   містить   державну,   професійну, 
банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом 
таємницю. 
     2. Порядок доступу  до  таємної  інформації  регулюється  цим 
Законом та спеціальними законами. 
     Стаття 9. Службова інформація 
     1. Відповідно  до  вимог частини другої статті 6 цього Закону 
до службової може належати така інформація: 
     1) що міститься в документах суб'єктів  владних  повноважень, 
які  становлять  внутрівідомчу службову кореспонденцію,  доповідні 
записки,  рекомендації,  якщо вони пов'язані з  розробкою  напряму 
діяльності   установи   або  здійсненням  контрольних,  наглядових 
функцій органами державної  влади,  процесом  прийняття  рішень  і 
передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 
     2) зібрана       в       процесі       оперативно-розшукової, 
контррозвідувальної діяльності,  у сфері оборони  країни,  яку  не 
віднесено до державної таємниці. 
     2. Документам,  що містять інформацію, яка становить службову 
інформацію, присвоюється  гриф  "для   службового   користування". 
Доступ  до таких документів надається відповідно до частини другої 
статті 6 цього Закону. 
     3. Перелік відомостей,  що  становлять  службову  інформацію, 
який  складається  органами  державної  влади,  органами місцевого 
самоврядування,  іншими суб'єктами  владних  повноважень,  у  тому 
числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим 
у доступі. 
     Стаття 10. Доступ до інформації про особу 
     1. Кожна особа має право: 
     1) знати у період збирання  інформації,  але  до  початку  її 
використання,  які  відомості  про неї та з якою метою збираються, 
як,  ким і з якою  метою  вони  використовуються,  передаються  чи 
поширюються, крім випадків, встановлених законом; 
     2) доступу   до   інформації   про  неї,  яка  збирається  та 
зберігається; 
     3)  вимагати  виправлення  неточної,   неповної,   застарілої 
інформації про  себе,  знищення  інформації  про  себе,  збирання, 
використання чи зберігання якої здійснюється  з  порушенням  вимог 
закону; 
     4) на  ознайомлення  за рішенням суду з інформацією про інших 
осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних 
інтересів; 
     5) на  відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю 
особу з порушенням вимог, визначених законом. 
     2. Обсяг інформації про особу,  що збирається, зберігається і 
використовується  розпорядниками інформації,  має бути максимально 
обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений 
законом. 
     3. Розпорядники  інформації,  які  володіють  інформацією про 
особу, зобов'язані: 
     1) надавати її безперешкодно і безкоштовно  на  вимогу  осіб, 
яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 
     2) використовувати  її  лише з метою та у спосіб,  визначений 
законом; 
     3) вживати  заходів  щодо  унеможливлення   несанкціонованого 
доступу до неї інших осіб; 
     4) виправляти  неточну  та  застарілу  інформацію  про  особу 
самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується. 
     4. Зберігання інформації про особу не повинно тривати  довше, 
ніж  це  необхідно  для досягнення мети,  задля якої ця інформація 
збиралася. 
     5. Відмова  особі  в   доступі   до   інформації   про   неї, 
приховування,  незаконне  збирання,  використання,  зберігання  чи 
поширення інформації можуть бути оскаржені. 
     Стаття 11. Захист особи, яка оприлюднює інформацію 
     1. Посадові  та  службові  особи  не   підлягають   юридичній 
відповідальності,  незважаючи  на  порушення своїх обов'язків,  за 
розголошення інформації  про  правопорушення  або  відомостей,  що 
стосуються   серйозної   загрози  здоров'ю  чи  безпеці  громадян, 
довкіллю, якщо особа при цьому керувалася добрими намірами та мала 
обґрунтоване  переконання,  що  інформація є достовірною,  а також 
містить докази  правопорушення  або  стосується  істотної  загрози 
здоров'ю чи безпеці громадян, довкіллю. 
         Розділ III. СУБ'ЄКТИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ДОСТУПУ 
                     ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ 

     Стаття 12. Визначення та перелік суб'єктів 
     1. Суб'єктами  відносин  у   сфері   доступу   до   публічної 
інформації є: 
     1) запитувачі   інформації   -   фізичні,   юридичні   особи, 
об'єднання громадян без статусу юридичної  особи,  крім  суб'єктів 
владних повноважень; 
     2) розпорядники інформації - суб'єкти,  визначені у статті 13 
цього Закону; 
     3) структурний підрозділ або  відповідальна  особа  з  питань 
запитів на інформацію розпорядників інформації. 
     Стаття 13. Розпорядники інформації 
     1. Розпорядниками   інформації   для   цілей   цього   Закону 
визнаються: 
     1) суб'єкти владних повноважень  -  органи  державної  влади, 
інші  державні  органи,  органи  місцевого самоврядування,  органи 
влади Автономної Республіки Крим,  інші  суб'єкти,  що  здійснюють 
владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення 
яких є обов'язковими для виконання; 
     2) юридичні особи,  що фінансуються  з  державного,  місцевих 
бюджетів, бюджету   Автономної   Республіки   Крим,   -   стосовно 
інформації щодо використання бюджетних коштів; 
     3) особи,  якщо  вони   виконують   делеговані   повноваження 
суб'єктів  владних  повноважень  згідно  із  законом чи договором, 
включаючи  надання  освітніх,  оздоровчих,  соціальних  або  інших 
державних послуг,  - стосовно інформації,  пов'язаної з виконанням 
їхніх обов'язків; 
     4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче  становище 
на  ринку  або наділені спеціальними чи виключними правами,  або є 
природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання 
товарів, послуг та цін на них. 
     2. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та 
надавати  за  запитами  інформацію,  визначену  в  цій  статті,  у 
порядку,   передбаченому   цим   Законом,  прирівнюються  суб'єкти 
господарювання, які володіють: 
     1) інформацією про стан довкілля; 
     2) інформацією про  якість  харчових  продуктів  і  предметів 
побуту; 
     3) інформацією  про аварії,  катастрофи,  небезпечні природні 
явища та інші надзвичайні події,  що сталися або можуть статися  і 
загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 
     4)  іншою  інформацією,  що  становить   суспільний   інтерес 
(суспільно необхідною інформацією). 
     3. На розпорядників інформації,  визначених у пунктах 2, 3, 4 
частини  першої  та  в  частині  другій цієї статті,  вимоги цього 
Закону  поширюються  лише  в  частині  оприлюднення   та   надання 
відповідної інформації за запитами. 
     4. Усі      розпорядники     інформації     незалежно     від 
нормативно-правового акта,  на  підставі  якого  вони  діють,  при 
вирішенні  питань  щодо доступу до інформації мають керуватися цим 
Законом. 
     Стаття 14. Обов'язки розпорядників інформації 
     1. Розпорядники інформації зобов'язані: 
     1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність  та  прийняті 
рішення; 
     2) систематично вести  облік  документів,  що  знаходяться  в 
їхньому володінні; 
     3) вести облік запитів на інформацію; 
     4) визначати  спеціальні  місця  для  роботи  запитувачів   з 
документами  чи  їх  копіями,  а  також надавати право запитувачам 
робити виписки з  них,  фотографувати,  копіювати,  сканувати  їх, 
записувати на будь-які носії інформації тощо; 
     5)  мати  спеціальні  структурні  підрозділи  або  призначати 
відповідальних  осіб  для  забезпечення  доступу  запитувачів   до 
інформації; 
     6) надавати достовірну,  точну та повну інформацію, а також у 
разі потреби  перевіряти  правильність  та  об'єктивність  наданої 
інформації. 
     Стаття 15. Оприлюднення інформації розпорядниками 
     1. Розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати: 
     1) інформацію  про організаційну структуру,  місію,  функції, 
повноваження,  основні завдання,  напрями діяльності та  фінансові 
ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів,  порядок та механізм 
їх витрачання тощо); 
     2) нормативно-правові акти,  акти  індивідуальної  дії  (крім 
внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, 
що  підлягають  обговоренню,  інформацію  про   нормативно-правові 
засади діяльності; 
     3) перелік  та  умови  отримання  послуг,  що  надаються цими 
органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення; 
     4) порядок   складання,   подання   запиту   на   інформацію, 
оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності; 
     5) інформацію   про  систему  обліку,  види  інформації,  яку 
зберігає розпорядник; 
     6) інформацію  про механізми чи процедури,  за допомогою яких 
громадськість може представляти свої інтереси або в  інший  спосіб 
впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації; 
     7) плани  проведення  та  порядок  денний   своїх   відкритих 
засідань; 
     8) розташування  місць,  де  надаються  необхідні запитувачам 
форми і бланки установи; 
     9) загальні правила  роботи  установи,  правила  внутрішнього 
трудового розпорядку; 
     10) звіти,   в   тому   числі  щодо  задоволення  запитів  на 
інформацію; 
     11) інформацію про діяльність суб'єктів владних  повноважень, 
а саме про: 
     їхні місцезнаходження,   поштову   адресу,   номери   засобів 
зв'язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти; 
     прізвище, ім'я  та  по  батькові,  службові  номери   засобів 
зв'язку,   адреси  електронної  пошти  керівника  органу  та  його 
заступників,  а  також  керівників  структурних  та   регіональних 
підрозділів,   основні   функції   структурних   та   регіональних 
підрозділів,  крім  випадків,  коли  ці  відомості   належать   до 
інформації з обмеженим доступом; 
     розклад роботи та графік прийому громадян; 
     вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на  заміщення 
вакантних посад; 
     перелік та умови надання послуг,  форми і зразки  документів, 
необхідних для надання послуг, правила їх оформлення; 
     перелік і   службові   номери  засобів  зв'язку  підприємств, 
установ та організацій,  що належать до сфери їх управління, та їх 
керівників,  крім підприємств, установ та організацій, створених з 
метою конспірації,  оперативно-розшукової або  контррозвідувальної 
діяльності; 
     порядок складання,  подання запиту на інформацію,  оскарження 
рішень суб'єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності; 
     систему обліку, види інформації, якою володіє суб'єкт владних 
повноважень; 
     12) іншу   інформацію   про   діяльність   суб'єктів  владних 
повноважень,  порядок обов'язкового оприлюднення якої встановлений 
законом. 
     2. Інформація,   передбачена  частиною  першою  цієї  статті, 
підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно,  але  не  пізніше 
п'яти робочих днів з дня затвердження документа.  У разі наявності 
у розпорядника інформації  офіційного  веб-сайту  така  інформація 
оприлюднюється  на  веб-сайті  із  зазначенням  дати  оприлюднення 
документа і дати оновлення інформації. 
     3. Проекти   нормативно-правових   актів,   рішень    органів 
місцевого самоврядування,  розроблені відповідними розпорядниками, 
оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих  днів  до  дати  їх 
розгляду з метою прийняття. 
     4. Невідкладному  оприлюдненню  підлягає  будь-яка інформація 
про факти,  що загрожують життю, здоров'ю та/або майну осіб, і про 
заходи, які застосовуються у зв'язку з цим. 
     Стаття 16. Відповідальні особи з питань запитів на інформацію 
     1. Розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та 
забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної 
особи  з  питань  запитів  на інформацію розпорядників інформації, 
відповідальних за опрацювання,  систематизацію, аналіз та контроль 
щодо  задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під 
час оформлення запиту. 
     2. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником 
інформації порядку,  обробляється відповідальними особами з питань 
запитів на інформацію. 
     Стаття 17. Контроль за забезпеченням доступу 
                до публічної інформації 
     1. Парламентський  контроль  за  дотриманням  права людини на 
доступ до інформації  здійснюється  Уповноваженим  Верховної  Ради 
України  з  прав людини,  тимчасовими слідчими комісіями Верховної 
Ради України, народними депутатами України. 
     2. Громадський  контроль  за   забезпеченням   розпорядниками 
інформації доступу до публічної інформації здійснюється депутатами 
місцевих рад,  громадськими  організаціями,  громадськими  радами, 
громадянами  особисто  шляхом  проведення  відповідних громадських 
слухань, громадської експертизи тощо. 
     3. Державний   контроль   за   забезпеченням   розпорядниками 
інформації   доступу  до  інформації  здійснюється  відповідно  до 
закону. 
     Стаття 18. Реєстрація документів розпорядника інформації 
     1. Для  забезпечення  збереження  та  доступу  до   публічної 
інформації   документи,   що   знаходяться   у  суб'єктів  владних 
повноважень,  підлягають обов'язковій реєстрації в системі обліку, 
що має містити: 
     1) назву документа; 
     2) дату створення документа; 
     3) дату надходження документа; 
     4) джерело інформації (автор, відповідний підрозділ); 
     5) передбачену  законом  підставу  віднесення  інформації  до 
категорії з обмеженим доступом; 
     6) строк обмеження доступу до інформації,  у разі  якщо  вона 
віднесена до інформації з обмеженим доступом; 
     7) галузь; 
     8) ключові слова; 
     9) тип,   носій  (текстовий  документ,  плівки,  відеозаписи, 
аудіозаписи тощо); 
     10) вид (нормативні акти, угоди, рішення,  протоколи,  звіти, 
прес-релізи); 
     11) проекти  рішень  (доповідні  записки,  звернення,  заяви, 
подання, пропозиції, листи тощо); 
     12) форму та місце зберігання документа тощо. 
     2. Доступ  до  системи  обліку,  що  містить  інформацію  про 
документ,   що   знаходиться   у   суб'єкта  владних  повноважень, 
забезпечується шляхом: 
     1) оприлюднення на  офіційних  веб-сайтах  суб'єктів  владних 
повноважень  такої  інформації,  а  в разі їх відсутності- в інший 
прийнятний спосіб; 
     2) надання доступу до системи за запитами. 
     3. Система обліку публічної інформації не може бути віднесена 
до категорії інформації з обмеженим доступом. 
     4. Розпорядники   інформації   несуть   відповідальність   за 
забезпечення доступу до системи обліку відповідно до закону. 
       Розділ IV. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ 
                     ЗА ІНФОРМАЦІЙНИМ ЗАПИТОМ 

     Стаття 19. Оформлення запитів на інформацію 
     1. Запит  на  інформацію  - це прохання особи до розпорядника 
інформації надати  публічну  інформацію,  що  знаходиться  у  його 
володінні. 
     2. Запитувач  має право звернутися до розпорядника інформації 
із  запитом  на  інформацію  незалежно  від  того,  стосується  ця 
інформація  його  особисто  чи  ні,  без пояснення причини подання 
запиту. 
     3. Запит  на  інформацію   може   бути   індивідуальним   або 
колективним.  Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій 
формі (поштою,  факсом,  телефоном,  електронною поштою) на  вибір 
запитувача. 
     4. Письмовий запит подається в довільній формі. 
     5. Запит на інформацію має містити: 
     1) ім'я (найменування) запитувача,  поштову адресу або адресу 
електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 
     2) загальний опис інформації або  вид,  назву,  реквізити  чи 
зміст  документа,  щодо  якого зроблено запит,  якщо запитувачу це 
відомо;
     3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. 
     6. З  метою  спрощення процедури оформлення письмових запитів 
на  інформацію  особа  може  подавати  запит   шляхом   заповнення 
відповідних  форм  запитів  на  інформацію,  які  можна отримати в 
розпорядника інформації та на  офіційному  веб-сайті  відповідного 
розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо 
процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо. 
     7. У разі якщо  з  поважних  причин  (інвалідність,  обмежені 
фізичні  можливості  тощо)  особа  не може подати письмовий запит, 
його  має  оформити  відповідальна  особа  з  питань  запитів   на 
інформацію,  обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний 
телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала. 
     Стаття 20. Строк розгляду запитів на інформацію 
     1. Розпорядник інформації має надати відповідь  на  запит  на 
інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. 
     2. У  разі  якщо  запит  на інформацію стосується інформації, 
необхідної  для  захисту  життя  чи  свободи  особи,  щодо   стану 
довкілля,  якості  харчових продуктів і предметів побуту,  аварій, 
катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, 
що  сталися  або  можуть  статись  і  загрожують безпеці громадян, 
відповідь має бути надана не пізніше  48  годин  з  дня  отримання 
запиту. 
     3. Клопотання  про  термінове  опрацювання  запиту  має  бути 
обґрунтованим. 
     4. У разі  якщо  запит  стосується  надання  великого  обсягу 
інформації  або потребує пошуку інформації серед значної кількості 
даних,  розпорядник  інформації  може  продовжити  строк  розгляду 
запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про 
продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача  в 
письмовій  формі  не  пізніше  п'яти  робочих днів з дня отримання 
запиту. 
     Стаття 21. Плата за надання інформації 
     1. Інформація на запит надається безкоштовно. 
     2. У разі якщо задоволення запиту  на  інформацію  передбачає 
виготовлення  копій  документів  обсягом  більш  як  10  сторінок, 
запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання 
та друк. 
     3. Розмір    фактичних    витрат   визначається   відповідним 
розпорядником  на  копіювання  та  друк  в  межах  граничних  норм 
(  740-2011-п  ), встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі 
якщо   розпорядник   інформації  не  встановив  розміру  плати  за 
копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. 
     4. При  наданні  особі інформації про себе та інформації,  що 
становить суспільний інтерес,  плата  за  копіювання  та  друк  не 
стягується. 
     Стаття 22. Відмова та відстрочка в задоволенні запиту 
                на інформацію 
     1. Розпорядник інформації має право відмовити  в  задоволенні 
запиту в таких випадках: 
     1) розпорядник   інформації  не  володіє  і  не  зобов'язаний 
відповідно  до  його  компетенції,  передбаченої   законодавством, 
володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 
     2) інформація,   що   запитується,   належить   до  категорії 
інформації з  обмеженим  доступом  відповідно  до  частини  другої 
статті 6 цього Закону; 
     3) особа,   яка  подала  запит  на  інформацію,  не  оплатила 
передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати,  пов'язані з 
копіюванням або друком; 
     4) не  дотримано вимог до запиту на інформацію,  передбачених 
частиною п'ятою статті 19 цього Закону. 
     2. Відповідь розпорядника інформації про  те,  що  інформація 
може  бути  одержана запитувачем із загальнодоступних джерел,  або 
відповідь не по суті запиту вважається  неправомірною  відмовою  в 
наданні інформації. 
     3. Розпорядник   інформації,   який  не  володіє  запитуваною 
інформацією,  але якому  за  статусом  або  характером  діяльності 
відомо   або  має  бути  відомо,  хто  нею  володіє,  зобов'язаний 
направити  цей   запит   належному   розпоряднику   з   одночасним 
повідомленням  про  це  запитувача.  У  такому  разі відлік строку 
розгляду запиту на інформацію починається з дня  отримання  запиту 
належним розпорядником. 
     4. У  відмові  в  задоволенні  запиту  на інформацію має бути 
зазначено: 
     1) прізвище,   ім'я,   по   батькові   та    посаду    особи, 
відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 
     2) дату відмови; 
     3) мотивовану підставу відмови; 
     4) порядок оскарження відмови; 
     5) підпис. 
     5. Відмова в задоволенні запиту  на  інформацію  надається  в 
письмовій формі. 
     6. Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається 
в  разі,  якщо  запитувана  інформація  не  може  бути  надана для 
ознайомлення в передбачені цим  Законом  строки  у  разі  настання 
обставин  непереборної сили.  Рішення про відстрочку доводиться до 
відома  запитувача  у  письмовій  формі  з  роз'ясненням   порядку 
оскарження прийнятого рішення. 
     7. У   рішенні   про   відстрочку  в  задоволенні  запиту  на 
інформацію має бути зазначено: 
     1) прізвище,   ім'я,   по   батькові   та    посаду    особи, 
відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 
     2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; 
     3) причини, у зв'язку з якими запит  на  інформацію  не  може 
бути задоволений у встановлений цим Законом строк; 
     4) строк, у який буде задоволено запит; 
     5) підпис. 
        Розділ V. ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ 
                     РОЗПОРЯДНИКІВ ІНФОРМАЦІЇ 

     Стаття 23. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності 
                розпорядників інформації 
     1. Рішення,  дії чи  бездіяльність  розпорядників  інформації 
можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або 
суду. 
     2. Запитувач має право оскаржити: 
     1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 
     2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 
     3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 
     4) надання недостовірної або неповної інформації; 
     5) несвоєчасне надання інформації; 
     6) невиконання   розпорядниками    обов'язку    оприлюднювати 
інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 
     7) інші   рішення,   дії   чи   бездіяльність   розпорядників 
інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. 
     3. Оскарження  рішень,  дій  чи  бездіяльності  розпорядників 
інформації    до   суду   здійснюється   відповідно   до   Кодексу 
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ). 
     Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства 
                про доступ до публічної інформації 
     1. Відповідальність  за порушення законодавства про доступ до 
публічної  інформації  несуть  особи,  винні  у   вчиненні   таких 
порушень: 
     1) ненадання відповіді на запит; 
     2) ненадання інформації на запит; 
     3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 
     4) неоприлюднення  інформації  відповідно  до статті 15 цього 
Закону; 
     5) надання  або  оприлюднення  недостовірної,  неточної   або 
неповної інформації; 
     6) несвоєчасне надання інформації; 
     7) необґрунтоване   віднесення  інформації  до  інформації  з 
обмеженим доступом; 
     8) нездійснення реєстрації документів; 
     9) навмисне   приховування   або   знищення   інформації   чи 
документів. 
     2. Особи,  на  думку  яких  їхні  права  та  законні інтереси 
порушені розпорядниками інформації,  мають право на  відшкодування 
матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом. 
                    Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 

     1. Цей Закон набирає чинності через три  місяці  з  дня  його 
опублікування. 
     2. До приведення законодавства України у відповідність із цим 
Законом акти законодавства України застосовуються в частині, що не 
суперечить цьому Закону. 
     3. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 
     1) у  Кодексі  України  про  адміністративні   правопорушення 
(  80731-10,  80732-10  ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., 
додаток до N 51, ст. 1122): 
     у статті 212-3: 
     частину  першу  після  слів  "Про  інформацію"  (  2657-12  ) 
доповнити словами "Про доступ до публічної інформації"; 
     примітку викласти в такій редакції: 
     "Примітка. Особи, визначені в примітці до статті 212-26 цього 
Кодексу, притягаються до відповідальності за  діяння,  передбачені 
даною статтею, згідно із статтею 212-26"; 
     частину  першу  статті  212-26  після  слів  "Про інформацію" 
(   2657-12   )   доповнити   словами  "Про  доступ  до  публічної 
інформації"; 
     2) у назві  та  абзаці  першому  частини  першої  статті  330 
Кримінального кодексу  України  (  2341-14  ) (Відомості Верховної 
Ради України,  2001 р.,  N 25-26,  ст. 131) слова "яка є власністю 
держави" замінити словами "яка знаходиться у володінні держави"; 
     3) частину    десяту    статті    9   Закону   України   "Про 
оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ) (Відомості  Верховної 
Ради України,  1992 р.,  N 22,  ст.  303;  2000 р.,  N 10, ст. 79) 
доповнити    двома   реченнями   такого   змісту:   "Забороняється 
оприлюднювати або надавати зібрані відомості,  а також  інформацію 
щодо   проведення   або   непроведення   стосовно   певної   особи 
оперативно-розшукової   діяльності   до   прийняття   рішення   за 
результатами  такої  діяльності.  Питання оприлюднення або надання 
такої інформації після прийняття рішення регулюється законом"; 
     4) статтю    9   Закону   України   "Про   контррозвідувальну 
діяльність" ( 374-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., 
N  12,  ст.  89) доповнити реченням такого змісту:  "Забороняється 
оприлюднювати або надавати (розголошувати)  зібрані  відомості,  а 
також  інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної 
особи  контррозвідувальної  діяльності  та  заходів  до  прийняття 
рішення за результатами такої діяльності або заходів"; 
     5) статтю  13  Закону  України "Про авторське право і суміжні 
права" ( 3792-12 ) (Відомості Верховної  Ради  України,  2001  р., 
N 43, ст. 214) доповнити частиною п'ятою такого змісту: 
     "5. Зазначені    положення    не   поширюються   на   випадки 
оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України "Про 
доступ до публічної інформації". 
     4. Кабінету  Міністрів  України  у  двомісячний  строк  з дня 
набрання чинності цим Законом: 
     затвердити граничні норми  витрат  на  копіювання  або  друк, 
передбачені статтею 21 цього Закону; 
     внести на  розгляд  Верховної Ради України законопроекти щодо 
приведення законів України у відповідність із цим Законом; 
     привести свої нормативно-правові акти у відповідність із  цим 
Законом; 
     забезпечити приведення    органами    виконавчої   влади   їх 
нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. 

 Президент України                                      В.ЯНУКОВИЧ 
 м. Київ, 13 січня 2011 року 
          N 2939-VI 

{ Teкст взятo з сайту BPУ http://zakon1.rada.gov.ua }

Закон України «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я»

Автор: miclesap_hospit  :  Рубрика: Нормативна-правова база

sud

Про введення мораторію на ліквідацію

 та реорганізацію закладів охорони здоров’я

 Цей Закон встановлює мораторій на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я та скорочення працівників цих закладів.

Завданням Закону є забезпечення дотримання конституційного права громадян на охорону здоров’я незалежно від місця їх проживання та запобігання масовій ліквідації та реорганізації закладів охорони здоров’я.

Стаття 1. Введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я

Ввести мораторій на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я державної та комунальної форм власності, що включає:

безпосередню ліквідацію лікарень, поліклінік, амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів (у тому числі, які розташовані на території сільських та селищних рад) та інших медичних закладів державної та комунальної форм власності;

реорганізацію закладів охорони здоров’я, що призводить до зміни їх головного призначення та/або скорочення кількості працівників і зменшення кількості ліжко-місць;

інші форми реорганізації, направлені на закриття закладів охорони здоров’я та зменшення обсягів медичної допомоги населенню;

скорочення режиму роботи медичних закладів.

 

Стаття 2. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та інших законодавчих актів щодо кадрового забезпечення кваліфікованими спеціалістами закладів охорони здоров’я та з інших питань.

 

Виконуючий обов’язки
Президента України,
Голова Верховної Ради
України
О.ТУРЧИНОВ
м. Київ
23 лютого 2014 року
№ 772-VII